Мораль літнього ранку: проблема не в пиві, а в людях, для яких правил не існує
Коли нещодавно п'яний водій з дитиною в машині врізався в громадський автобус у Єкабпілсі, тікаючи від поліції, у громаді виникло обурення. І це справедливо. Бо в цій історії було все – алкоголь, втеча від поліції, керування автомобілем без водійських прав, без техогляду та технічного огляду, а також дитина в салоні. Іншими словами, чоловік був готовий ризикувати не лише власним життям та життям інших учасників дорожнього руху, а й життям власної дитини.
Рецидивісти — це не випадкові злочинці
Після таких новин складається враження, що дороги Латвії повні таких осіб. Відкрийте новинний портал – п'яний водій з 3 проміле алкоголю в крові таранить трамвай. Наступного дня – хтось без прав збиває пішохода. Через кілька днів – тікає від поліції. Складається враження, що «нормальний водій» у Латвії – це рідкісне явище.
Однак дані свідчать про інше. Згідно зі статистикою, доступною Латвійському бюро автострахування, частка транспортних засобів, що керують без дійсного посвідчення ОСЦПВ, становить менше одного відсотка. Крім того, кілька проведених нами досліджень показують, що приблизно чверть тих, хто бере участь у дорожньому русі без дійсного посвідчення ОСЦПВ, одночасно не мають посвідчення водія, не проходять технічний огляд або керують транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Якщо врахувати, що на 1 липня 2025 року в Латвії було 890 373 дійсних водійських посвідчень, можна підрахувати, що понад 881 469, або 99% водіїв, дотримуються вимог закону. Однак існує невелика група людей, які становлять непропорційно високу загрозу для інших. Навіть якщо припустити, що ця група становить 1%, то мова йде про менше ніж 9000 водіїв. Це класична проблема «ложки дьогтю в бочці меду». Тільки в цьому випадку ложка дуже маленька, але дьоготь має особливо неприємний запах.
І все ж, навіть якщо хтось вважає, що йдеться про кількох рецидивістів чи пару прикрих порушень, варто згадати нещодавно опубліковані дані Державної поліції. Цього року було виявлено водія, який минулого року скоїв 436 порушень правил дорожнього руху. Це більше одного порушення на день! Цей приклад чудово показує, що значна частина «чорної» статистики безпеки дорожнього руху складається не з сотень тисяч різних водіїв, які помилилися один раз. Вона складається з відносно невеликої групи людей, які знову і знову потрапляють у поле зору системи. Саме тому в Латвії вже давно діє система балів за порушення – держава визнала, що найбільшим ризиком у дорожньому русі є не одне прикре порушення, а модель поведінки, яка повторюється.
Чому кожному рецидивісту не можна призначити свого поліцейського?
Тоді виникає, здавалося б, логічне питання. Якщо таких проблемних людей лише кілька тисяч, чому б не призначити кожному з них свого поліцейського? Відповідь проста. Тому що на людину не один поліцейський. Цілодобове спостереження вимагає змін, свят, відпусток, транспорту та документації. Як наслідок, безперервне спостереження за кількома тисячами людей вимагало б цілої системи з кількома тисячами співробітників. Більше того, це не вирішило б головної проблеми. Ці люди не є випадковими порушниками. Вони часто є професійними спеціалістами з «обходу системи». Кілька років тому LTAB, аналізуючи аварії, спричинені незастрахованими транспортними засобами, та статистику камер контролю швидкості, дійшов цікавого висновку – деякі порушники чудово знають, де розташовані камери контролю швидкості та де відбуваються рейди. Тобто вони не роблять помилок, а цілеспрямовано планують свою злочинну діяльність.
Ось чому каральні інструменти, що використовуються роками, не завжди працюють. Забирають права – людина продовжує їздити. Дають штраф – не платять. Забирають машину – знаходять іншу. У деяких випадках людина просто зникає з легального економічного кола та живе за своїми власними правилами.
Люди змінюються, коли наслідки миттєві.
Одним із рішень для запобігання цьому може бути спеціалізована програма пробації для рецидивістів. Не черговий вирок і судовий процес, а період нагляду тривалістю кілька місяців (або навіть років), протягом якого поліція, служба пробації, психолог, нарколог і соціальні служби працюють разом. На практиці це означатиме регулярні тести на алкоголь, випадкові перевірки, оцінку залежності, програму корекції поведінки, вимогу офіційного працевлаштування, графік сплати штрафів та роботу з сім'єю.
Найважливіший принцип простий – не те, що через шість місяців буде суд, а те, що якщо ви не з’явитеся на тест сьогодні, то завтра будуть наслідки. У свою чергу, людині, яка дотримується встановлених обмежень, надається можливість поступово повернутися до нормального життя. Такий підхід – не теорія. У штаті Південна Дакота, США, існує програма під назвою «Тверезість 24/7», де люди з порушеннями, пов’язаними з алкоголем, повинні регулярно проходити тести на алкоголь або перебувати під постійним наглядом. Дослідження показують зниження повторних порушень. Подібні результати також були досягнуті у спеціалізованих судах, які працюють з водіями, яких неодноразово ловили за керуванням транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння. У деяких дослідженнях рецидивізм у цих програмах знизився на цілих 50%. У Латвії вже є перші зачатки такого підходу. Програми корекції поведінки стають дедалі популярнішими, але очевидно, що лише кількох лекцій недостатньо. Також необхідний подальший моніторинг.
Однак є ще одна незручна правда. Родина зазвичай знає, що людина керує автомобілем без прав. Сусіди знають. Друзі знають. Іноді знає вся парафія. Тому зменшення рецидивізму — це не лише завдання поліції. І це не історія публічного ганьблення. Навпаки, приниження часто лише посилює установку «я проти системи». Чим більше суспільство ігнорує людину, тим легше їй знайти виправдання, щоб продовжувати жити поза правилами. Мета має бути іншою. Створити соціальний захисний бар'єр навколо людини, де сім'я, роботодавець і громада перестають бути мовчазними співучасниками і стають частиною системи безпеки.
Водночас потрібні й позитивні стимули. Якщо людину протягом року не спіймали на порушенні закону, вона пройшла лікування або програму корекції поведінки, працює легально та сплачує штрафи, вона повинна поступово зменшувати обмеження. Якщо ж вона порушить його знову, то має повернутися до суворішого режиму. Адже проблема на латвійських дорогах не в 890 тисячах водіїв. Проблема в кількох тисячах людей, які роками жили з переконанням, що правила стосуються лише всіх інших. Поки ми продовжуватимемо боротися лише з наслідками, а не з причинами, час від часу ми читатимемо новини про чергового п'яного водія, який тікає від поліції без посвідчення, без ОСАЦПГ та без здорового глузду. Іноді сам. Іноді з дитиною в машині.